Палац XVI століття розбирали на будівництво дороги


Унікальна пам’ятка українського Ренесансу палац князів Сенявських, що входить у комплекс фортеці Меджибіж, руйнується на очах. Днями впала західна стіна палацу (на фото), ось-ось обвалиться семиметрова передня стіна. Працівники історико-культурного заповідника лише руками розводять: реставрації палац не знав... півстоліття. Грошей на реставрацію у заповіднику нема, наплив туристів за останні два роки різко впав, хоча від селища Меджибіж до Хмельницького 30 кілометрів.
Барельєфи палацу князів Сенявських пережили татарські навали, козацькі війни, вціліли у вирі Другої світової війни, але не витримали жорстоких радянських реалій. “Понад 50 років палац Сенявських був розкритий — у радянські часи з нього здерли дах, познімали вікна і двері. Пам’ятку архітектури XVI століття розбирали на будівництво корівників і доріг у районі. З того часу жодних реставраційних чи протиаварійних робіт у палаці не проводилося”, - розповів кореспонденту “ВЗ” Олег Погорілець, директор ДІКЗ «Меджибіж».

Меджибізька фортеця внесена до Державного реєстру національного культурного надбання України, з 2001 року має статус державного заповідника. Але це на папері, в реальності, каже директор, державних коштів заповідник не бачив з 2009 року. “Ми - державна установа, фінансуємось з обласного бюджету, - пояснює Олег Погорілець. - Кілька років пишемо про аварійну ситуацію палацу в обласне управління культури, звідти передають інформацію в Хмельницьку ОДА. Але за часів Януковича жодної копійки на порятунок палацу не надходило. Пам’ятка розпадалася по цеглині”.

www.wz.lviv.ua/life/129966

В общем-то, в этом маааханьком штришочке таится вся суть времени и смысл игры фича.
Дело в том, что этот замок с 1965 года имел статус памятника всесоюзного значения и с того самого времени на него из казны СССР выделялись деньги. Потом СССР развалился и денег не стало. И музеи стали выживать кто как умеет.
В данном случае это музей, которым руководят представители мирной и трудолюбивой нации, в отличие от. Потому трудолюбие оно видно за версту, вот так например выглядят "раскопки" на территории "памятника архитектуры".
читать дальше
Более того граждане которые руководят этим всем настолько трудолюбивы, неравнодушны и предприимчивы, что умудрились даже пролюбить, то что им реально и ежегодно приносило деньги, а именно фестиваль исторической реконструкции, его организатор отправился воевать на АТО, а музейные работники не озаботились даже спросить контакты, чтобы попытаться организовать хоть какую-то движуху без него, тем более что движуха приносила им 70 тысяч гривен в год. На пустом месте, брать эти деньги с энтузиастов они могли, самим поднять с земли и заработать, нет.
Зато пожаловаться на жизнь в газете, рассказать про жадного Януковича и ужасы советской власти, всегда пожалуйста. Безусловно, что от этих жалоб стена сама собой восстановится. Ну или другая упадет.

А тут люди задаются вопросом, зачем Порошенко в Давос кусок автобусной обшивки потащил. Да вот именно за этим и потащил, чтобы пожаловаться, рассказать про ужасы, и попросить подаяния, но ни в коем случае не сделать что-то самому.
И так оно везде и во всем.